Щоб приготувати твердий сир, треба взяти 2 кілограми кисломолочного сиру, 2,5 літра парного молока, 200 грамів вершкового масла, двоє сирих яєць, столову ложку солі та стільки ж соди. Молоко закип'ятити, засипати сир і, періодично помішуючи, щоб не підгоріло, довести до кипіння. Від цього моменту важливо точно замітити 20 хвилин, протягом яких постійно помішуючи, варити масу. Потім процідити її крізь марлю, висипати в макітру, додати масло, яйця, сіль. Отут все залежатиме від справності господині: вміст у макітрі треба негайно й швидко перетирати макогоном, аж доки маса не зіб'ється, подібно маслу. Наприкінці додати соди (від неї будуть у сирі "пухирчики"), добре розмішати. Готовий сир ложкою вкласти у довгі поліетиленові мішечки (подібно ковбасам), зав'язати і тримати в холодильнику чи погребі.

Його застосовують як пікантний додаток до м'яса або копченини. Він є цінним джерелом вітаміну С і таких мікроелементів, як залізо, магній, вапно. Хрін містить також фітонциди -бактерицидні речовини, які зупиняють процес гниття, запобігають харчовим отруєнням, полегшують травлення. Останнім часом хроном зацікавились дерматологи і геронтологи -дослідження підтвердили його лікувальний вплив на шкіру. З'їдання щодня трьох ложок свіжонатертого хріну вже через 3 тижні дає очевидний результат: зі шкіри зникають плями, бородавки, доброякісні утворення. Хрін споживають як додаток до салатів з моркви, буряків, яблук, змішують його з йогуртом. Хрін застосовують і для догляду за волоссям. Підживку готуємо так: 3-4 ложки свіжонатертого хріну накладаємо на змочене волосся і втираємо його в шкіру голови. Надягаємо на голову целофанову шапочку і замотуємо рушником. Через 10-15 хв. споліскуємо підживку і миємо волосся шампунем. Процедуру слід робити раз на тиждень, і волосся стане блискучим і пишним.

Ще не зима, а ціни на яйця курячі вже давно зашкалюють. Чи є в селах господарки, які не тримають курей? Либонь, немає. Багато і дачників завели пташники. Але, буває, скаржаться, що кури погано несуться. Скористайтеся нашою порадою, гадаємо вона вам допоможе підвищити результативність домашнього пташника. Продуктивність курей набагато залежить від корму. Давайте їм зерно, але в міру. Не слід давати горох і квасолю. Комбікорм добре заварювати окропом і дати набрякнути 2-3 години. Корисне птиці заздалегідь заготовлене листя кормового і столового буряка, винограду, капусти, кульбаби, подорожника, кропиви. Його зв'язують в пучок і підвішують біля годівниці на висоті 60-70 см. Якщо готуєте рибу, голови і луску не викидайте, зваріть з них бульйон і в ньому запарте комбікорм. Корисно додавати до раціону макуху.
У курей постійно повинна бути чиста вода і річковий пісок.

...ІЗ ШИПШИНИ.Плоди промивають у ходлодній воді, заливають в емальованій каструлі окропом (1 столова ложка плодів на півтори склянки води). Кип'ятять 10 хвилин і настоюють 6-8 годин під кришкою. Найкраще настоювати, у термосі - зменшуються втрати вітаміну С. П'ють настій із цукром як чай або добавляють його в готові киселі й компоти.
...ІЗ ЧОРНОЇ СМОРОДИНИ. Висушені ягоди смородини дуже багаті вітаміном С, багато в них і вітаміну Р. Добре вимиті в холодній воді ягоди заварюють як чай (краще в термосі): столову ложку ягід на склянку окропу. І шипшина, і чорна смородина повинні настоюватись 6-8 годин. Повторно заварювати плоди не рекомендується.
...ІЗ ЛИМОНА. Лимон один із голов них постачальників вітаміну С узимку. Щоб приготувати напій із нього, треба зняти цедру, покласти її в глечик, вичавити туди сік і додати 3-4 чайні ложки цукрового піску і 0,5 л окропу (на 1 лимон). У глечик не повинні потрапити зернятка і біла шкірочка лимона -вони нададуть напою гіркого присмаку.

У давнину, як твердять знавці, досить легко позбавлялися в оселях мишей. Набирали голівок лопуха і розкладали їх там, де поселилися непрохані квартиранти. Мишки чіплялися за колючки, не в змозі зняти їх з себе одні гинули (можливо, від стресу!), інші тікали подалі від таких пасток.

На одного півня повинно бути не більше 15 курей. Для того, щоб не переводилось потомство, радимо до молодих курей підсаджувати півня старшого віку, а до курей старшого віку - молодшого, з різницею у віці в один рік. Кури повинні бути у "родинних" стосунках, а півень до них - з іншого стада.

Для людини немає кориснішого молока, ніж козяче. Воно містить більше білків та вітамінів, до того ж, чистіше, ніж коров'яче, бо кози - дуже охайні тварини, недарма у них практично не буває інфекційних захворювань. Пити його найкраще теплим, відразу після доїння, а зберігати в холодильнику (у закритому посуді) слід не більше двох діб. Підігрівати можна до температури не вище 54 градусів, інакше руйнуються ензими - конче потрібні для людського організму речовини. Коли молоко закисне, ставимо банки з ним у відро з водою, вмикаємо газ і гріємо, доки не можна у воду встромити палець. Коли сиркова маса охолола, виливаємо її у друшляк, постеливши на дно марлю. Так щодня маємо свіжий сир.
Щоб мати сметану, свіже молоко виливають у банку, яку перед тим прополіскують сироваткою, і ставлять у холодильник на нижню поличку. Коли постоїть 3-4 дні, вгорі утворюється "млинець" сметани, ложкою знімають його.
Щоб одержати масло, сметану зливають у банку чи каструлю, збивають великою дерев'яною ложкою. Через 15-20 хвилин масло готове, воно смачніше від коров'ячого, але біле, тому його трохи забарвлюють морквяним соком.

РУТА. Там, де росте ця трава, не повзають змії, гинуть мухи. Якщо на підвіконні поставити у воду гілочки рути, у кімнаті не буде мух. ЧИСТОТІЛ. Він надійно допомагає в боротьбі з попелицею, шкідниками капусти: гусінню, міллю, біланом і совкою.
ХВОЩ. Ця рослина допоможе вберегти сад і город від захворювання. Приготуйте такий препарат. 20 г або столову ложку з горою сухої трави хвоща залийте літром холодної води, доведіть до кипіння, кип'ятіть 20-30 хвилин на слабкому вогні. Через 24 години перецідіть і, ретельно перемішуючи, долийте води до 4,5 л. Обприскуйте листя зверху і зісподу кожних 10-14 днів.

Рекомендуємо щодня їсти по кілька ложок висівкової каші, яка благодійно впливає на кістки, шлунковий і кишковий тракти.
Рецепт: 2 столові ложки висівок запарити крутим окропом, додати чайну ложку меду і трішки подрібнених волоських горіхів, родзинок, одне терте яблуко, їсти вранці натщесерце і ввечері перед вечерею.

• За зиму чи не кожна сім'я з'їдає багато цибулі. Цибулеве лушпиння слід збирати в окремий мішок. При садінні картоплі в борозенку кладіть трішки попелу й цибулиння. При розкладі цибулиння виділяє специфічний запах, який відлякує колорадського жука. В результаті шкідник на картопляному полі з'являється тільки в кінці сезону, коли, як правило, буває, усе бадилля уже об'їдене.
• Знаєте, як рятують дерева від гризунів: обмотують стовбури старими капроновими колготками й панчохами.

РІПЧАСТУ цибулю в домашніх умовах здебільшого культивують як рослину трирічну. В перший рік з насіння (чорнушки) одержують сіянку, на другий рік — із сіянки ріпку, на третій — з ріпки насіння. Навіть ті городники, які одержують товарну ріпку з насіння за один сезон, підстраховують себе — послуговуються й сіянкою. Справа в тім, що за несприятливої погоди чорнушка сходить недружно, ніжні рослинки-«петельки» розвиваються повільно, і їх переганяють у рості бур'яни. Цього важко уникнути, якщо висівати чорнушку безпосередньо у відкриий грунт.
Однак можна скористатися розсадним способом. До того ж ріпка з розсади менше вражається шкідниками і хворобами, раніше вистигає, краще зберігається.
Насіння на розсаду висівають наприкінці лютого — на початку березня у заповнені землею ящики на глибину 1-1,5 см і накривають плівкою. До появи сходів ящики тримають при температурі 18-25 градусів в приміщенні, а при появі сходів переносять у приміщення плівкове укриття, де темратура вдень повинна бути14-18 градусів.
Перед сівбою насіння (найкраще — торішнє) знезаражують, витримуючи протягом доби у розчині марганцівки (чайна ложка на 1 л води).
У відкритий грунт на постійне місце молоді рослинки висаджують у фазі 3-4 листків віком 50-60 днів наприкінці квітня. Роблять рівчачки завглибшки 8-10 см, кладуть у них однодво-сантиметровий шар перегною, перемішують його з землею і добре поливають. У розсади вкорочують корені й листя, розкладають її і грунтом притискують до стінки рівчачка.
Рослини розташовують на відстані 5-7 см одна від одної (сорти з дуже крупними цибулинами — до 10 см) при ширині міжрядь 25-30 см. Грядку ще раз поливають, рослини мульчують сухою землею або іншими рекомендованими для цього матеріалами (торфом, тирсою та ін.). Протягом двох тижнів після висаджування розсади не можна допускати пересихання грунту.
Урожай цибулі значною мірою залежить від правильного вибору сортів. Усі сорти ріпчастої цибулі згруповані у три сортотипи — гострі, напівгос-трі й солодкі. В умовах України, застерігають спеціалісти, добре ростуть тільки сорти тривалого дня, тому далеко не всіма зарубіжними сортами слід захоплюватися. Тропічні й субтропічні сорти і гібриди в наших умовах утворюють тільки 3-4 листки, невелику цибулинку й на цьому закінчують вегетацію.
У переважній частині районів виправдовують себе, зокрема,вітчизняні сорти цибулі Сквирська, Стригуновська, Донецька золотиста, Харківська 82, Алмадон, Буран, Золотиста. Популярний останнім часом високоврожайний сорт Луганський.
Єдиний вітчизняний сорт солодкої (салатної) цибулі — Ялтинський у північних районах можне вирощувати тільки розсадним способом. Цим же способом рекомендовано вирощувати й налівсолодкі сорти Рубін, Халцедон, Веселка, Лілія, Грандина, Глобус.
З 1 кв. м посівної площі можна одержувати до 2 тисяч сіянців і засадити ними площу в 50 кв. м.

Посадив кілька яблуньок. Дві добре росли, дерева вже плодоносять, а з однієї ніякого толку — і приросту майже не дає, і не гине. На вигляд ніби усі три саджанці були свіжі, живі.
У МАЛЕНЬКОМУ деревці закладені всі якості дорослого дерева: швидкість росту, стійкість до несприятливих умов вирощування, урожайність і чимало інших особливостей. Посадиш поганий саджанець — не чекай здорового довговічного дерева й гарних плодів. Зауважимо відразу: хоч основа садівництва — сорти, та цього недостатньо, щоб мати добрий урожайний сад. Саджанці повинні бути районованих сортів, для місцевостей з холодними зимами — з морозостійкими штамбами. У доброякісного саджанця корені свіжі, не підсушені, не підмерзлі, не коротші за 30 см, розгалужені. Чим розгалуженіші корені, тим швидше і краще саджанець приживається і росте. Буре, потемніле забарвлення кореня на розрізі свідчить про його підмерзання, підсушення або захворювання. Якщо на коренях помітні здуття, гульки, саджанець заражений кореневим раком і для посадки не придатний. Дуже важливе значення для саджанця має штамб (стовбур). Він має бути з загоєними ранами, здоровою і гладкою корою, без механічних пошкоджень. Нормальною кроною саджанця вважається така, що має 3-4 добре розвинуті гілки, рівномірно розміщені в різні боки і обов'язково прямий ведучий пагін.
До садіння саджанець треба правильно підготувати. Кінці усіх найтовщих коренів підрізають таким чином, щоб площина зрізу була спрямована до дна посадкової ями. На оновлених після підрізування кінцях коренів краще утворюється калюс, на якому формуються нові корені. На пошкоджених кінцях коренів калюс утворюється повільно, іноді й зовсім не утворюється, і корені загнивають. Підрізати корені слід гострим садовим ножем. Від секатора не буде гладкого зрізу. Підготовлені корені саджанців занурюють у глиняну кашку. Саджанці можуть виявитися підсушеними при перевезенні. Чи варто скористатися ними? У цьому можна переконатися після такої перевірки. Саджанці повністю занурюють у воду на 1-2 доби, поки кора не набере свого початкового вигляду. Здорова кора — гладенька, блискуча. Якщо цього не сталося — саджанці непридатні.
Є особливості і в підготовці крони. При викопуванні саджанців часто значна частина коренів залишається в грунті, в той же час надземна частина зберігається повністю. Зменшена коренева система не в змозі «прогодувати» надземну частину. Тому гілки у кроні саджанця обрізують приблизно на 1/3 довжини. Вкорочування гілок потрібне ще й для того, щоб викликати утворення пагонів із сплячих бруньок, не допустити оголення гілок. Саджанці, які мають недостатню довжину гілок, доцільніше обрізати весною наступного року. Садити саджанець слід так, щоб його коренева шийка після осідання землі була на одному рівні з поверхнею грунту. Якщо коренева шийка опиниться глибоко в землі, дерево буде погано рости і навіть може загинути. Тому деревце саджають так, щоб його коренева шийка була на 5-6 см вище рівня грунту.
Найкраще саджати удвох. Один тримає саджанець і при засипанні злегка струшує корені, інший розправляє їх і засипає землею. Важливо, щоб навколо коренів не було порожнин. Землю з цією метою ущільнюють спочатку руками, потім обережно носком взуття, починаючи від краю ями до її середини.
Деревце саджають так, щоб воно було з північного боку кілка, тоді кілок прикриває його ніжну кору від сонячних променів. Після того, як грунт осяде, саджанець у двох місцях прив'язують до кілка.
Навколо посадженого деревця роблять ямку і добре поливають (по двоє відер води на кожне). Коли вода увійде в грунт, ямку присипають сухою землею, а ще краще перегноєм. Товщина шару мульчі — 7-10 см. Це попередить швидке висихання грунту.
Слід враховувати, що яблуні чудово почувають себе на будь-якому місці, за винятком низин і замкнутих улоговин, де приморозки часто знищують цвіт.
Груша досить примхлива: то грунт їй не подобається, то води в землі багато, то, як кажуть, вітер не туди дме. Якщо ґрунтова вода підходить до поверхні грунту ближче, ніж 1,5 м, доведеться, ймовірно, обходитися без груш, а можливо, й без вишень та слив. Правда, для груші вихід є: слід прищепити живці груші на звичайну лісову горобину — плоди будуть.
Якщо в саду загинула яблуня, іншу саджати на цьому ж місці не рекомендується. Залишені в грунті рештки коренів своїми токсинами унеможливлять нормальний розвиток саджанця. Слід садити дерево іншої породи.
Багато корисних властивостей у дичок. На непобіленому стовбурі дички не знайдеш слідів сонячних опіків. Дерево не боїться й морозів. Плоди обминає плодожерка і парша їх не чіпає. Саджанець, вирощений на підщепі дички, зберігає багато її властивостей.
Не рекомендується саджати близько вишню до яблуні.
Дотримання цих порад допоможе садівникові уникнути помилок в один з найвідповідальніших періодів — під час закладання саду.